Чи може людина, часто говорить неправду, відчувати докори сумління?

Ні, тому що говорити неправду вже увійшло у нього в звичку, тому він докорів сумління не відчуває. Для нього це є норма життя, йому здається, що так і треба поступати. Докори сумління у тих, хто взагалі не бреше, а змушений іноді збрехати в порятунок.

Однозначно сказати не можна. Людська психіка настільки складна і багатогранна що важко сказати чому так відбувається і що в даний момент цього причина? Може це вплив віку, виховання, звичка, вплив кого або, або блаж, вплив зовнішнього фактора, може це і пройде, людина знає сам. А совість це - внутрішня оцінка, внутрішнє свідомість моральності своїх вчинків, почуття моральної відповідальності за свою поведінку. Докори сумління схоже, це страждання, душевні переживання з приводу будь-якого свого поганого вчинку. А що він може або неможуть це залежить від індивідуума тобто від самої людини.

Напевно дивлячись за яких обставин і дивлячись кому. Хоча якщо ця вже звичка, то людина значить починає вірити сам своєму брехні. Живе не адекватно, а якимись своїми мріями. Може і в хвороба звернутися. А до хворого завжди ставляться як до хворого. Докори сумління його може спіткати при поняття його хвороби і прагнення до одужання.

Дивлячись, що він в це вкладає. Якщо це відбувається в силу факторів, що не залежать від нього, а впливають зовні, а йому особисто ця брехня неприємно, то може. Якщо брехня - результат особистісних мотивів, то - ні, тому що для нього це особистісна необхідність, що стоїть вище моралі.