Тому що мріють про цілковитій тиші і загальної любові.
Коли я пішов влаштовуватися працювати в театр, у мене було побоювання, що серед актрис або, принаймні, серед костюмерів я зустріну когось зі своїх колишніх однокласниць. Але, на свій подив, не зустрів жодної. Але ж я пам'ятав, що практично кожна з них з упевненістю заявляли, що обов'язково стануть актрисами.
Так за все чотирнадцять років жодна з однокласниць і не з'явилася. Навіть ті, яких я просто запрошував прийти в театр подивитися спектакль, я б їх провів безкоштовно, обіцяли прийти, але так і не прийшли.
Правда, на мій подив, одного разу до нас на роботу монтировщиком влаштувався один з моїх однокласників. Та й хлопець з паралельного класу теж до нас прийшов і навіть став начальником складального цеху. А ось дівчатка чомусь розлюбили театр.
Добавить комментарий