Найчастіше мені буває прикро "за державу". І не тому що в ній щось не так. А тому що хто завгодно плює на країну і проживають в ній людей, називаючи їх (нас, тобто) совками, бидлом тощо. Чого домагаються ці люди, не зрозуміло, видать, отримують від цього задоволення або гроші, або і те й інше одночасно.
Ось і вчора прочитала образливу статтю і стало дуже неприємно. І не мені одній. Іноді в інтернет заходити не хочеться - хтось так обгидить настрій неодмінно. Розумію, що не треба звертати увагу, але все одно ніяк не звикну.
Прикро було "за кого" а "за що". За державу було прикро, прав був Павло Верещагін. І прикро було за Україну, Росію або яку іншу. Ні. Прикро було за колишню нашу країну-СРСР. Це було в Польщі і Угорщині. Я був свідком хамського ставлення і знущання до туристів з СНД. І як все плазували перед нашими рекетирами, а чесних людей з нашими паспортами ігнорували. І як поляк сказав-ваш час правити бал закінчилося, прийшли Штати. До того прикро було що добре що не було зброї.
Прикро завжди, коли бачиш несправедливість.
Добавить комментарий