Мій чоловік зовсім не переймається, він вважає, що він і так симпатичний. Коли ж я намагаюся йому натякати про спорт, він на мене дивиться так, як ніби я говорю незрозумілі речі. І один і той же відповідь: "У мене багато роботи!". А йому всього-то 42 роки. З іншого боку, я навколо бачу багато таких же чоловіків, яким все одно: є у них черевце чи ні ... мабуть їх і такими дуже люблять.
Ще й як! Але не все. Є чоловіки, абсолютно байдужі до своєї зовнішності і повноти.
Як правило, це зразкові чоловіки.
А ті у кого ще запал не охолов ... готові на будь-які жертви тільки щоб скинути вагу і це черевце.
Навіть пиво перестають пити.
Це просто проблема! Відростити - легко, звільнитися від нього дуже складно-адже доведеться багато від чого відмовлятися!
З такими чоловіками спілкуватися або мати серйозні справи не надто хочется- адже відразу люди думають розпещений ледар!
Особисто мій чоловік переживає. Останнім часом на 3 кг. поправився, зараз себе в їжі обмежує, щоб животик пішов. А півтора роки тому на 5 кг. схуд, щоб животика не було. Толстим бути не хоче однозначно.
Навряд чи хтось серйозно переживає з цього приводу. Все логічно: якщо переживаєш через черевця - підеш в спортзал, підкачаєш прес і все буде добре. Висновок: переживають про це чоловіки від черевця вже позбулися; мають його - по барабану.
Думаю так тому-що видно і все підколюють
Добавить комментарий