Одного разу мені довелося бути аскером (тією людиною, хто бігає з шапочкою і посміхається перехожим) з вуличними музикантами. Яких я, до речі, жодного разу не вважаю жебраками! Люди дають їм гроші за власним бажанням і не за красиві очі, а за талант, музику, голос ...
Ну, да ладно. Так ось: одного разу нам вдалося нааскать 50 $ за 2 години гри. Зараз це приблизно моя тижнева зарплата, так що, я вважаю, що це багато, дуже багато. Але, тут раз на раз не доводиться ...
та й не дуже просто ці гроші людям даються. Це може бути зима, мороз, зірваний голос, злісні перехожі і грошей на три пиріжка і пляшку кефіру за 4 години гри.
Добавить комментарий