Захопленість серіалами понад 100 серій — інтерес, або міцні нерви?

Швидше за хвороба. Один з проявів телеманії.

Серіали дивляться ті, кому, як їм здається, їх життя занадто нудне або важка. Принаймні такі ось "опери". Це як наркотик, що дозволяє заповнити порожнечу всередині себе і свого життя. Я наприклад у свій час дивилася по 2-3 різних серіалу в день. У день одна серія кожного. А в кожному окремому серіалі від 100 до 300 серій. Разом 3 години біля телевізора мінімум в день, протягом декількох років.

Інтерес звичайно присутня. Перший час серйозний. А потім раптом відчуваєш тугу і ретельно приховану від себе спустошеність. Тому що воно забирає не тільки час якого тепер мало за турботами і проблемами, але і сили. Душевні, а з ними і фізичні. В принципі для багатьох, щоб домогтися того ж ефекту достатньо і одного такого серіалу.

Але як це буває практично з будь-яким наркотиком - з цієї "блакитний голки" буває дуже важко злізти. Тому що немає ні сил, ні бажання шукати альтернативу.

Але є і ще варіант - банальне невміння проводити дозвілля. І небажання цьому вчитися.

Тому дуже важко відмовитися навіть від самого нудного і нудного серіалу.

При чому в обох із зазначених випадків.

Гаразд 100-300 серій, а уявіть як раніше "Санта-Барбару" дивилися! 🙂

Але тут ще інтерес не тільки до серіалу і не тільки бажання вбити час, наївно вважаючи таке його проводження відпочинком, а й жага якоїсь екзотики. Раніше це було дуже навіть популярно!)))