Чи часто ви шкодуєте про зроблене? Чому?

Як то кажуть, вже краще шкодувати про те, що зробив, ніж про те, чого НЕ зробив.

Якось я закохалася в школі в однокласника. Підійти до нього і заговорити я соромилася. Тому підкидала йому в поштою ящик (до вашої поштової скриньки, тоді ще не було електронних) листи з зізнаннями. Реакції від нього було 0, але мова не про це.

Зараз, коли я про це згадую, мене розбирає моторошний сором. Але що було б, якби я не робила тоді взагалі нічого? Напевно, шкодувала б довго, і все сподівалася б, що у нас з ним щось би вийшло, якби не моя нерішучість.

Ну а так, я розумію, що я тоді, в свої 14-16 років зробила все, що могла (з урахуванням свою сором'язливість) - просто я не подобалася йому, і так навіть краще.