Чи може бути виправданим самогубство?

Я знаю виправдання для самоубійства- і ніхто, не священик, ні мирянин нас не переконає мене в тому, що це - негідна виправдання .. Я знаю це на своїй шкурі - саме з цієї причини у мене була спроба суїциду, і ніхто мені не доведе, що я була неправа .. Фізичні та духовні нестерпні муки - ось виправдання для самогубства .. коли душа і тіло розриваються на частини, коли кричиш від муки і тільки й думаєш - Боже, припини це все скоріше !! міркування про "боягузтва", "слабкості", "егоїзмі" для мене неприємні і неприйнятні - побувайте на моєму місці (нікому не дай Бог) - тоді міркуйте .. А сипати цитатами з Біблії мені не треба, я їх знаю, сама віруюча і православна .. мнея мої батьки після того, як виписали з лікарні після суїциду, до речі, ніколи не засуджували і не дорікали .. А справжня віра і складається в розумінні і прощення - один Бог може нас засуджувати .. Навіть Христос нарікав на хресті від великих страждань своїх, куди вже нам, слабким людям ..

Так, в ряді випадків може бути виправдане і зрозуміле. Це свідомий і страшний вибір людини, у якого просто не було іншого виходу, або він його не бачив, а ніхто не допоміг і не підказав. Я, звичайно, виключаю випадки психічних захворювань, алкогольного психозу. У житті бувають такі ситуації, з яких вийти не можеш ніяк або не можеш їх пережити. Складно зрозуміти матір, яка залишила неповнолітніх дітей, а й у неї можуть бути якісь страшні причини. А якщо у людини нікого немає поруч, і ніхто його не зрозумів, не допоміг, не підтримав, то і засуджувати не можна. Інстинкт самозбереження у нас найсильніший, і вже якщо людина зважився покінчити рахунки з життям, значить пересилив цей інстинкт, значить життя стало нестерпним з якихось причин (не виключаю страшну болісну хворобу) або перестала мати хоч якийсь сенс, перетворилася на жалюгідну існування, щоденну тортури, коли страшно прокидатися.

Дивлячись для кого і перед ким це виправдання.

Гріх? Ну, нехай навіть і гріх. А судді хто? Віруючі, які точно знають, що це гріх? Так адже є заповідь про те, що, мовляв, не судіть, і самі судимі не будете. Ця людина, яка не змогла чогось подолати, зважився на таке, він вчинив так по відношенню до себе. Причому тут інші люди? Може він і вчинив гріх. Тільки перед ким? Перед ними? Перед осудними? Або перед Богом? Чи не оцінив цінний дар важке життя? Так перед Богом і відповість. Або перед вищими силами. Або перед собою - буде сам за свою помилку розплачуватися - його душа, або його наступне втілення.

Рідні? Близько? Чому про них так потрібно думати у важкій ситуації? Хіба вони були байдужі до цієї людини, своєму близькому? Байдужі до такої міри, що не помітили його мук або відмахнулися від нього, як від настирливої ​​мухи. Вони не зробили цим гріх? А що це тоді. Ще й судити беруться - він такий. сякий, про нас, таких самотніх, що залишилися з таким горем, не подумав! А чому у них горе? Тому, що вони себе вважають постраждалими в цій ситуації більше, ніж ту людину, якій самі і не допомогли. Або усвідомлення того, що не почули, не побачили, призводить до постійного відчуття провини. А почуття провини змушує звинувачувати того, перед ким ця вина є.

От і все. Так склалось. І ніхто не має права нікого звинувачувати. А віруючі так особливо. Адже вони повинні знати, що без Божої волі жодна волосина з голови людини не впаде. Так кого тоді звинувачувати і виправдовувати?

Ніякі причини не можуть виправдати добровільного відходу з життя за своїм власним рішенням. Мені, принаймні, такі причини не відомі.

Двічі у своєму житті я мав нагоду зупинити людей, які збиралися покінчити рахунки з життям. Дівчина вже зайшла в річку, коли ми знайшли її і мені, стрибнувши з берега, вдалося звалити її на мілководді. Потім вона вийшла заміж за того, з - за якого хотіла втопитися. З великим задоволенням відшмагав її по щоках! Допомогло, протверезів.

Іншим разом зайшов в сусідній котедж, а там сусід в сінях на табуретці петлю налагоджує. Що цікаво, я зайшов до нього, щоб вивідати закурити з вулиці. Але вдома - то свої сигарети були! Значить що - то мене туди покликало. А сусідові весь настрій обламав. Поки він за сигаретами зайшов в будинок, я петлю з балки зняв і за пазуху заховав. Закурили разом і він передумав, тільки на мене лаявся, навіщо я прийшов.

Розповідала вже про цей випадок, розповім ще раз.

Прочитала цю історію колись давно, до цих пір в пам'яті висить ... Це було ще в Радянські часи. Жив-був кат, який приводив у виконання смертні вироки. І ось одного разу він стратив невинного. Через це він наклав на себе руки.

Вважаю, що в цьому випадку, самогубство було вчинком з великої літери. Я часто думаю про цю людину і захоплююся ним ... Коли людина приходить до самогубства бо зробив вчинок, несумісний з його уявленнями про честь, гідність і Справедливості, ніхто не може засудити його. Є такі ситуації, коли не вбити себе означає зневажити всі ці цінності, змінити ім. Коли смерть краще безчестя. Тут навіть, знаєте, вибору особливого немає. Щоб залишитися ЛЮДИНОЮ, треба померти.

Але такі випадки поодинокі, чи не так? ...

ну дивіться допустимо у вас є проблема ну нехай ви винні банку мільйон і незнаєте як віддати. ви обросли в боргах на вас тиснуть а у вас ще і сім'я! і ось ви знаходите вихід вирішити проблеми накласти на себе руки! але проблеми не закінчуються вони починаються для ваших рідних! борг висне на них! вони оплакують вас! їм важко! а ви лежите собі в Горобей як ні в чому не бувало. з будь-якої ситуації є вихід. але той хто любить сім'ю, друзів близьких ніколи не заподіє їм біль ...

Мудро довіритися природі, поки людина має можливість жити, нехай живе. Звести рахунки з життям - це внутрішня справа, виправдано воно чи ні, справа зроблена, нічого назад не повернути. Завжди є ризик зробити непоправне у стані афекту, під враженням, тому краще утримуватися від непоправних вчинків в будь-якій ситуації.

Потрібні вагомі причини. Виправдовувати не можна, але і судити ми не в праві. Кожен вибирає сам, потрібна йому життя чи ні. Але самогубства підлітків ніяк не вкладається в голові. Ще життя не бачили, а стрибають з багатоповерхівок через нещасливе кохання. А скільки діток потребують лікування. а здорові самі йдуть з життя.

Не може бути. Тому що людина відмовляється жити на благо інших. Через жалості до себе або небажання боротися з ситуацією він зважується на такий крок. Людина відмовляється любити інших і допомагати іншим. Як таке можна виправдати?

Але тут все-таки не можна тільки теоретизувати. Нікому не дай Бог, але поки це не пройдеш на собі або не почнеш, по крайней мере, на цю тему розмірковувати і аналізувати, до кінця не зрозумієш ...