Можете на себе приміряти таку роботу-цілий день серед такої важкої обстановки, потім додому до дружини і дітей. Хто на таке здатний? Який склад характеру у таких людей? Та ще й розводити на бабки скорботних? Дітям іграшки купувати.
Можете на себе приміряти таку роботу-цілий день серед такої важкої обстановки, потім додому до дружини і дітей. Хто на таке здатний? Який склад характеру у таких людей? Та ще й розводити на бабки скорботних? Дітям іграшки купувати.
Не те, що здатний, а й працював.
Гроші нужни- за будь-яку роботу вхопишся, а були роботи і гірше. Жмуров пакувати в мішки, щоб в морг відвезти, наприклад. Після ДТП, з розваленими черепамі- відірваними кінцівками, а були і такі, яких соскребать доводилося. Були й такі, які два тижні в річці кисли, або жарким літом на горищі висіли, поки розкладеному не зробив свою справу і не відірвалася голова від тулуба.
А ще й запротоколіть кільця- сережки, і інше, та зуби золоті ...
І в цвинтарної роботі нічого суперстремного немає. Залежить від ставлення до роботи і від світогляду.
Потрібно вміти відокремлювати роботу від життя.
Викопали яму, намагаючись в сусідську Могильов не вкопатися, привезли "клієнта- ми його встановили біля ями, почекали, поки його отпоют- попрощаються, опустили в яму, закопали. Холм підрівняне. Хрест встановили тимчасовий, вінки з могили розподілили.
Усе.
Хто там кого на гроші розводив, і на скільки, і якось нам невідомо. Ми на ставці. Нам шеф платить стільки-то, а решта не наші турботи.
На перших порах важкувато, а потім звично.
Ні не здатний, по одній простій причині - не володію належної фізичної силою.
Ми на все здатні, якщо сильно притисне. Якщо закортить і треба буде виживати, навіть собі подібних жерти будете. Як би противно це не було.
Залишити відповідь