у мене тітка взагалі не сприймала моє народження, як ніби я й не народжувалася. але їй вселяло суспільство, що вона повинна допомагати, і вона начебто щось робила, але зціпивши зуби. в результаті це нікому не принесло щастя. мені здається що проблема в тому, що родичів примушують виконувати цілу купу обов'язків, а адже любити з примусу неможливо, тому зароджується прихована ненависть. саме прихована, тому що спробуй відкрито заяви, що ти родича не любиш. такий хай почнеться. я вважаю треба суспільству перестати нав'язувати ці штампи. і ділити на рідних і чужих. з ким хочеш, з тим і спілкуєшся, тому і допомагаєш, а не тому що ти зобов'язаний. і щоб в обличчя родичі прямо говорили, що ти мені не подобаєшся і я тобі допомагати не буду. а так звані чужі дійсно допомагають по своїм почуттям без зобов'язалівки, тому і виходить це краще і щире.
Це твердження скоріше за все для кого як. У мене наобороо'т чужі паскудять в душу. А рідні навпаки люблять і роблять подарунки і поважають. Ну а якщо у тебе навпаки той звичайно це погано адже мамина і Батькова любов не замінити на чию
Тому що між ними і Вами (я умовно, не про автора) не варті довгі і складні взаємини, образливі слова, образи, якісь душевні рани. Добрим бути насправді досить просто ... саме по відношенню до чужої людини, з яким ти не стикаєшся кожен день, не ділиш територію, що не сперечаєшся, хто кого любить, а хто ні.
Ну і плюс всі чомусь впевнені, що рідні люди зобов'язаним любити родича. А вони дуже часто не люблять. Ось просто не люблять і все. І з дітьми таке буває, що їх не люблять батьки і навпаки. Тому що все - люди зі своїм характером і купою обставин, які супроводжують людину.
Так я бачу відповідь на це питання.
Мені здається що чужі намагаються якось висловити те що їм подобатися з вами спілкуватися, а рідні знають що ви знаєте що вони вас люблять і цінують
напевно рідні знають наші + і- а чужі сама назва за себе говорить це мені так здається може у кого і за іншим)))))
Залишити відповідь