Чому діти кричать на свої іграшки?

Дітям є з кого брати приклад. Ми для них авторитети. Їм здається що ми най-най. І вже якщо ми себе опускаємо до такого рівня що демонструємо свої крики і лайка то дитина розуміє це як звичайну норму поведінки. У нас, дорослих-діти. А для малюка роль дітей грають ляльки. І по тому як грають в садку діти з ляльками і як ставляться до них можна зробити висновок про психологічний клімат в тій родині. Були випадки коли в садку ставили ляльки в кут на коліна, били прутиком. Зрозуміло що таке бачать інші діти і приносять в свій будинок. Ось тоді батьки повинні пояснити малюкові що не можна бити ляльки, їм боляче. А то потім дитина виросте з переконанням що біть- це в порядку речей. І така установка може не просто зіпсувати його сімейне життя в будущем- в деяких випадках довести і до лави підсудних. А все просто-упущений був в дитинстві один або два моменти.

Діти бачать модель поведінки у дорослих і копіюють його, граючи з іграшками. Кого копіював дитина: вихователя або маму можна зрозуміти з гри дитини. Якщо дитина грає в дитячий сад, то копіює вихователя. Моя дочка часто розсаджувала іграшки і була серед них вихователем, розповідаючи що і хто повинен робити. Спостерігаючи з боку і задавши навідні запитання, я робила висновки хто з вихователів добрий і уважний, а хто весь час кричить і свариться дітей. Ну а якщо дитина грає в "доньки-матері" і крик поширюється на "дочка", То мамі варто подивитися на себе з боку і зробити висновки.

Так, йде копіювання поведінки дорослих, які оточують дитину. В першу чергу батьків. Яку частку поведінки беруть від однолітків у дитячому садку.

У мене діти, принаймні вдома, в грі не кричать на свої іграшки, іноді лають, але не більше того і то у них це не часто буває. Що чесно кажучи мене радує. Адже це в першу чергу мій стиль поведінки відображається в грі дитини.

Дитяча гра - це тренування майбутньому дорослому житті. Саме тому дівчатка частіше грають в ляльок, а хлопчики в войнушку.

Це абсолютно нормально. Діти так і повинні ставитися до іграшок. Така поведінка, не має значення, засвоюється в наслідування дорослим, у дворі або в дитячому саду - головне, що воно виражає соціалізацію, засвоєння моделей поведінки. Такому треба тільки радіти, значить, дитина буде цілком социализирован і зможе нормально спілкуватися з однолітками, коли знадобиться.

Я думаю вони хоч і маленькі але все розуміють, дивляться на батьків і оточуючих і вчаться всьому, а патом на іграшках отриваються.

Я думаю, що вони проектують поведінку дорослих, і поводяться так само, як вони.