Якщо кинути камінь в воду по дотичній під кутом приблизно в 20 градусів, то він напевно відскочить з стане стрибати далі. При такому куті торкання каменю з водою створюються найоптимальніші умови для мінімізації контакту каменю і води і у каменю залишаються сили скакати далі.
Вода ж теж досить пружне речовина і на падаючий камінь діє з її боку відразлива сила. На кількість відскоків впливає ще й швидкість кинутого каменя і його форма, абсолютно круглий камінь, запущений з великою швидкістю робить більше відскоків.
У нас такі кидки камінням в спокійну, без хвиль воду називають "піч млинці". Американці - «stone skipping» і навіть проводяться змагання. Рекордом володіє з 1992 року Jerdone Coleman-McGhee - 38 торкань каменю води.
Вченим всерйоз довелося зайнятися цією проблемою, тому що американські "шатли" теж при вході в атмосферу починають стрибати як каміння на воді, хоча повітря має набагато меншу щільність, ніж вода.
Залишити відповідь