Напевно багато хто пам'ятає важкі 90ті роки. У нас десь з 96 року перестали видавати пенсії і зарплати. Пенсії видавали. Але з великою затримкою. Треба було як то виживати. Тим більше що вдома маленька племінниця. Якої потрібно молоко. містечко наш стоїть на березі горьковского водосховища. Багато своїх рибалок. І з інших міст приїжджають взимку рибалити. І я вирішив зайнятися видобутком і продажем мотиля. Любителі зимової риболовлі знають що це таке. Зробив Кроб з дощок. Замість дна дрібна металева сітка, типу як на вікні. Приробив ручки до нього. Присадив на довгий держак лопату. І почав справу. Але мотиля треба ще знайти. він як золото, має свою жилу. В одному місці є. Пробиваєш ополонку поруч. І нічого немає. Часом його не було в найближчих водоймах. Доводилося їздити по навколишніх водойм. І шукати там. Видобуток мотиля, справа важке. Не кожен витримає метушню в крижаній воді. Та й довбати лід не так уже й легко. Але труднощі мене не лякають. І справа пішла. Але як я говорив, не завжди доводилося працювати в місті. Там то я інвентар додому забирав. А ось в селах доводилося ховати. Місцеві знали що я мою мотиля. І не чіпали інвентар. Ну іноді брали покористуватися. Але потім клали на місце. Мені власне кажучи не шкода було. Але скільки разів мені шкодили. Ламали і крали інвентар. У місті деяким моє заняття не подобалося - "він на цьому Мотиль нажився". Говорили вони. А Що я нажився то? Добре якщо за день намоешь 700 грамову банку. Праця важка. я забув розповісти як йде видобуток мотиля. Прорубується ополонка. Совковою лопатою на довгій ручці дістається з дна мул. Його кладуть в сито (я описував як воно виглядає). Сито возиш туди сюди. в ополонку, на себе. В ополонку, на себе. Іл розмивається і залишається мотиль. Погружаеш сито в воду. Мотиль спливає і його ситечком маленьким збирають. І в банку з водою. Інші люди торгували самогоном і технічним спиртом. Знаю навіть тих, хто квартиру за рахунок цього купив. І ніхто про них слова не говорив поганого. А мені завідивалі чи що? Ну треба вам, візьміть і займіться цим теж. Чи не хотіли видно ляпатся в крижаній воді. Не раз мені доводилося по-новому встановлювати весь інвентар. Купувати лопату і пешню. Що це? Заздрість? Або просто бажання напаскудити? Навіть якби я добре заробляв на цьому. Але я ж не краду. І людей не цькування. Я своєю працею здобував гроші. Додому постійно мокрий приходив
Чому люди так поступали?
Відповідей: 2
Ви безумовно молодець! У такий нелегкий часом не опустити руки, а зайнятися справою, нехай навіть дуже складним, зате приносить хоч якусь прибуток.
А люди, які менш успішні, або дурні, або просто ледачі, завжди заздрили, заздрять і так і будуть заздрити креативним і діяльним особистостям. Така у них натура. Часом легше лежати на дивані і мріяти про золоті гори, при цьому не відриваючи свою п'яту точку від дивана і намагаючись щось зробити для здійснення мрії, або для заробітку хоч якийсь копійки. Ось такі і буду обговорювати більш успішних, мовляв ось який він сякий, на мотиля вирішив нажитися! Ця ось злість призводить до того, щоб замість пошуку будь-якого корисного заняття для себе і своєї сім'ї, ці люди просто намагаються зробити гидоти людині, якій заздрять.
Що можна сказати, жаліти таких треба, і ні в якому разі не засмучуватися через них, життя бумерангом повертає абсолютно все, як хороше так і погане!
А хто вам сказав, що про самогонників нічого не говорять? Ще як чешуть язиками. У мене бабуся трохи варила на продаж, тому що пенсії не вистачало щоб кінці з кінцями звести. А що балакаю про торгашів. При це люди мало думають про те, що людина на вулиці стоїть, часто сам, не наймаючи продавців, але ж не завжди літо, та й товаром ризикує, і кредити бере і т.п.
Це від людської заздрості і злоби. Завжди здається, що в іншого город краще, красивіше і поухоженнее. Хочеться мовою почухати, ось і чешуть, хоча самі при цьому працювати не хочуть. Особисто я на таке просто не звертаю увагу, хоча теж бувало і гидоти робили, і плітки розпускали. У мене своїх справ і турбот повно, щоб витрачати свій час на таких злиднів.
Залишити відповідь