Це природний механізм йти по більш легкому шляху, щоб зберегти більше сил. Те як нас виховували в дитинстві і є для нас більш легким, адже ми все це бачили. І не треба вигадувати нічого нового, яке невідомо до чого призведе. До того ж якщо визнати що батьки якось не так нас виховували то з цього може витекти, що ми зараз якісь не такі. І тому доведеться змінюватися ще й самим, а цього ох як не хочеться.
Загалом дуже складно перебороти самого себе і чинити зі своєю дитиною по іншому. Але це можливо, головне не йти в крайності і не дуже зациклюватися на вихованні, просто бути собою і насолоджуватися спілкуванням зі своєю дитиною.
Особистість людини на 99 відсотків формується в дитинстві, в перші кілька років. А в цей час ми як правило нікого крім батьків і не бачимо, з кого ж ще брати приклад? У дорослому житті поміняти звички і зарактера може тільки екстремальна ситуація або велике зусилля волі під впливом іншої сильної особистості.
Та й багато речей ми з віком розуміємо по іншому. Наприклад в дитинстві ми думаємо, що вже ми то будемо дозволяти своїм дітям є все що хочеться і спати коли захочеться, а потім вже розуміємо, що заради користі дітей просто необхідно їх контролювати. Теж стосується і помилкового, неправильного поводження дорослих, коли ми самі стаємо дорослими стає зрозуміло що така поведінка легше і зручніше. А ті 99% копіювання з батьків так і сидять в голові, нехай навіть не явно, підсвідомо.
Залишити відповідь