Знайти якесь розумне пояснення цьому факту, по-моєму, взагалі нереально. Але це так. 45 - це межа. Знайти роботу можливо, але тільки по дуже хорошому знайомству. Я сам зіткнувся з цією проблемою 3 з половиною роки тому, коли в розпал кризи з нашого підприємства позвільняли всіх фахівців, хто не мав родинних зв'язків в менеджменті компанії. Ні досвід, ні рівень професіоналізму, взагалі нічого крім близьких відносин не мало значення при виборі кандидата на звільнення. Все ж розуміли, що криза - явище тимчасове. Що його потрібно всього навсього перечекати. І адже перечекали.
Мені на той момент було 42 роки. Що цікаво, вакансії в газетах все одно були. Але до співбесіди справа практично ніколи не доходило. Причина - вік. Навіть мій знайомий HR-директор, який при особистих нефомальних зустрічах буквально обходив мене, щоб я звернувся в його контору, тут же втратив до мене усілякий інтерес, коли я озвучив йому свій вік. Він чомусь вважав, що мене років на 8-10 молодше. Ну чертовски добре я виглядаю в реальності. Не те, що в паспорті. Але в нашому світі як грала папірець вирішальну роль, так нічого і не змінилося.
Це дурна доктрина російського ринку праці, вони використовують американську модель згідно з якою якщо людина до 40 років не добився керівній посаді то на ньому потрібно ставити хрест бо такий працівник безперспективний позбавлений кар'єрних мотивації, а значить марний. Від частини я з цим згоден, але тільки в тому, що це може бути застосовано до США, але не до Росії, особливо ні до сучасної, тому як у нас кар'єрне зростання в 9 випадках з 10 пов'язаний не з рівнем підготовки працівника, продуктивністю його праці, творчим підходом і іншими професійними якостями, а з родинно-клановими зв'язками з вищим керівництвом. І крім цього з принципами "рвацтва" в бізнесі, де вважають, що потрібно брати на роботу молодих, завантажувати їх на 300-500%, вичавити як лимон і викинути, а в 45 років людини вже так не завантажиш, тому і виявилися ці люди за бортом. Хоча треба зазначити, що є й винятки в компаніях де вміють цінувати досвід і професіоналізм таких працівників, але їх дуже мало.
Думаю, тому, що у тих роботодавців, що викидають цінного працівника тільки тому, що він старше 45 років, просто немає голови на плечах. Адже в цьому віці найчастіше людина вже відбувся як особистість, у нього напрацьований великий досвід, діти вже дорослі і великих проблем не створюють (особливо, цей пункт стосується жінок, які в більш молодому віці змушені часто брати лікарняний лист по догляду за дитиною) Справжній роботодавець на вік буде дивитися в останню чергу при інших рівних умовах. Природно, людині у віці потрібно постійна самоосвіта і підтримання статусу відмінного працівника. Тобто, він повинен орієнтуватися в новинках сучасного світу, не бути закосніла прихильником всього, що вважається традиційним, вміти знаходити правильні рішення, не покладаючись на стереотипи, зберігати гнучкість розуму. От якось так.
Крім доктрини, про яку згадував Роман і я повністю з ним згодна, вважаю, що сталася втрата деяких цінностей в нашому суспільстві, старше і молодше покоління знаходяться в негласному конфлікті (іноді на підсвідомому рівні). Спостерігаю, що зараз колективи формуються за віковим принципом, підбираються до 35, до 45-50, десь підбирають недосвідчених студентів, в розрахунку на невелику оплату (пенсіонери могли б, маючи досвід, підробити за ті ж гроші) або знаю успішні робочі групи після 50 (досвідчені, пропалені). Раніше такого не було (і принципу такого підбору не було). Завжди є свої поюси у молоді, є свої плюси у досвідчених стажист - відбувався обмін досвідом і новими знаннями, це працювало на благо спільної справи. Зараз переважають амбіції молоді, що обурює стажист і починається .. Нехай набивають свої шишки, їм теж буде 45 і на їх голову жваві знайдуться, коли-то і вони не будуть в курсі останніх програм ВНЗ, у них все попереду. А нам зі своїми звичніше. Шукати треба своє коло, нічого не поробиш ...
Залишити відповідь