За радянських часів я взагалі не пам'ятаю, щоб особистість людини характеризувалася успішністю або не успішністю. Зараз же це підноситься мало не як сенс життя, заради якого стОит йти на все. І багато-хто ходять. Мало того, для багатьох це стає наркотиком.
Чому самодостатня людина, яка цілком задовольняється реально необхідним для життя (дах над головою (нехай навіть зі зручностями у дворі), харчування, одяг і, можливо, засіб пересування, (нехай хоч за 50 тис. Руб.), Який не тарітся щотижня в супер і гіпермаркетах десятками упаковок і, відповідно, не виробляє стільки побутового сміття; людина, яка живе в мирі з сусідами і близькими людьми і не йде по головах колег на роботі, вважається не успішним, а іноді, мало того - невдахою?
Залишити відповідь