Сьогодні їздили розвозили подарунки по дитячих будинках ... Скільки ж сиріт ... Як важко дивитися їм в очі ... Навіть в їхні щасливі, в цей момент, очі ...
З одного боку, люди, коли займаються "процесом" про наслідки у вигляді дітей не думають (думають, але не тим місцем, де мізки); з іншого боку бувають випадки, коли дитина народжується інвалідом, і не у всіх батьків вистачає мужності займатися його вихованням; з третього - багатьох позбавляють батьківських прав за "особливості національного способу життя". Можливо, є ще варіанти, про які я не згадав.
Сумно.
А при відсутності нормальної державної політики в даному напрямку так триватиме і далі ...
Як завжди - розруха в головах. У нашому вихованні, культурі, тенденції останнього часу. Зараз же у нас якась ідеологія - людина людині вовк, кожен сам за себе, а головне - побільше заробити і цікавіше витратити. І своїх-то дітей не хочуть народжувати чи кидають вже народжених, як перешкоду, куди там до чужих?
Залишити відповідь