Ну і питання ...
Сучасна математика почалася мало не з Евкліда і Архімеда. Потім в Європі все заглохло, ЕЛВА не на тисячоліття, зате математика розвивалася в Індії та у арабів. І все, що вони напрацювали, - це все до сих пір в фундаменті сучасної математики. З конкретних персоналій можна відзначити Арьабхату, Брамагупту, ібн Мусу, Насира ад-Діна.
В Європі величезний внесок в математику вніс Франсуа Вієт - він ввів сучасну систему алгебраїчних позначень. В цей же час почала розвиватися теорія рішення рівнянь (Виет, Кардано, Тарталья), з'явилися комплексні числа, і з'явилася система координат (Декарт), яка пов'язала воєдино геометрію і алгебру.
Ну а наступний ривок - це поява обчислення нескінченно малих (Ньютон і Лейбніц) і поява диференціального й інтегрального числення (математичного аналізу), розвиненого потім працями Ейлера, Гаусса, Лежандра.
Теоретичні основи математичного аналізу зажадали розвитку теорії множин, теорії чисел, формальних геометрій - це вже майже сучасність, 19 століття (Кантор, Лобачевський, Ріман), а також формальних аксіом різних розділів математики (Гільберт).
Залишити відповідь