У питанні варто умова - без мультиметра, тобто (тестера, омметра і т.д.). робите просту "контрольку". Батарейка + лампочка. Замикаєте через база-емітер, потім через база колектор. Потім міняєте полярність "контрольки" і повторюєте. Залежно від структури транзистора, таблиця "істинності" така.
б + е-горить, б-е + не горить - перехід справний
б + до- горить, б-к + не горить - перехід справний
е - до в обидві сторони не горить - транзистор справний
Те ж для транзистора іншої структури, тільки "горить - не горить" міняються місцями. Батарейку брати не більше 5 вольт.
Все залежить від Ваших знань, досвіду, наявності інструменту і устаткування. Якщо мається на увазі відсутність саме мультиметра, що має функцію перевірки транзисторів, то загальну картину вже описали автори попередніх відповідей. Хочу тільки додати, що в старі роки, коли крім омметра в тестері нічим не мав у своєму розпорядженні, користувався таким методом: після звичайної перевірки переходів на пробій, приєднував омметр в прямий для даного транзистора полярності до колектора і емітера. А мокрим мовою стосувався висновків бази і колектора. Різке зменшення опору між колектором і емітером вказувало на повну справність транзистора. При цьому накопичений досвід давав можливість з досить великою часткою ймовірності оцінити і коефіцієнт посилення: чим в більших межах змінюється опір, тим більше коефіцієнт. Хоча кілька разів бували зовсім вже анекдотичні ситуації, коли доводилося випоювати підозрілий транзистор і впаивать його в справний апарат, або при можливості, в цьому ж апараті міняти транзистори місцями в різних блоках або каскадах.
Іноді збиралася класична схема: джерело живлення, лампочка відповідної потужності, ланцюг колектор - емітер. База замкнута з емітером. Лампочка горить - є пробою. Не горить - від'єднуємо базу і через резистор (номінал вираховуємо виходячи з допустимого струму бази) з'єднуємо з колектором. При справному транзисторі лампочка повинна загорітися.
Простим тестером перевіряються прямі і зворотні переходи. Прямі переходи перевіряють на Омасі і колекторний перехід повинен мати трішки більший опір. Зворотні переходи перевіряють на кілоомах. У транзисторів з кремнієвої структурою опір може не виміряється, покаже нескінченність. Такі транзистори краще за якістю. Зворотне опір чим вище - тим краще, з малим зворотним опором транзистори не придатні. Перевіряти треба контакти колектор-емітер. Короткого замикання там не повинно бути. Може спостерігатися прямий перехід, якщо в транзисторі варто захисний діод. У германієвих транзисторах перевірка аналогічна, але у них значно більші струми витоку переходів.
Раніше, ще коли цим займався, для перевірки транзисторів використовував простий тестер з омметром. Вже забув яку градацію в Омасі використовував, але сенс у тому, чим більше опір зворотного переходу тим краще.
Залишити відповідь