Я багато років вже працюю в одному колективі. Мені набридли нескінченні скарги на життя, на болячки ... Вже просто не хочу ні про що говорити, окрім роботи. Я відчуваю, що деградую серед цих розмов. Я сама ходжу в театри, на концерти, басейн ... Мені цікаво жити, а не проживати кожен день. Я розумію, що на роботі треба посміхатися, підтримувати розмови, тобто бути в колективі. Але я не хочу себе ламати, не можу прикидатися. Мені краще: прийти на роботу, зробити її і - звалити. Так я ще не дозволяю начальству навішувати на себе додаткову роботу. Моя зарплата 10000 р. Піти теж не можу - робота поруч з будинком, та й з-за 2000 р. переходити на іншу роботу не має сенсу. У нас в місті туго знайти роботу більше 12000 р. Та ще начальство постійно лякає скороченнями. Як бути? Як далі жити? і працювати?
Залишити відповідь