Які бувають смішні випадки на іспиті?

Як то вчився у нас студента-хлопчик афроамериканець. За російськи говорив більш менш добре, дуже старанно вчив мову. Загалом, збирається вже заходити в аудиторію, де проходить іспит, як підходить наш кураор і каже йому "Ну, ні пуху, ні пера тобі!". Той задумався на секунду, згадуючи правильну відповідь і каже "На х..й!". Хоч і не наш, а адже розуміє =)

Багато таких випадків було. Одного разу повинні були здавати ми давньоруську літературу. А у нас з моїм другом Олексієм - ні конспектів, ні підручників. Нічого немає. Ми все більше гуляли, тусувалися, на дискотеки ходили. Не до іспитів якось було. І ось вирішили ми здати "на шару". Преподша приймала всіх по троє. Третьою в нашій трійці була дівчина з купою конспектів. Ми тягнули квиток і розповідали по темі. Нам дістався питання про "красномовство". Я конспект у дівчини поцупив і одним оком під столом прочитала. Домовилася з Лехой, що я буду теорію впарювати, а він на прикладі "Повісті о полку Ігоревім" покаже як воно було - красномовство на Русі. Сиджу я, розповідаю, в раж увійшла. Сама вже не знаю що плету.)) Ногою Леху під столом штовхнула: "Пам'ятаєш, як там, у "Слові ...?" Тут Леха в фарбах починає базікати про похід Ігоря, про вороння літаюче, про іржання коней. Взагалі, всього цього, швидше за все в тексті і не було.)) Але розповідав Леха барвисто, смачно, красиво - очі горять, руки артистично жестикулюють. Потім я його знову боляче по нозі вдарила і продовжила теорію. І знову потім дала слово Леху. На цей раз він живенько так, в фарбах, описав плач Ярославни. Загалом, в Леху пропав великий артист.)) Преподшу була просто на сьомому небі від щастя. Вона так і сказала: "Хлопці, ви не уявляєте, як ви мене порадували, як я вас із задоволенням слухала. А вас, дівчина (це до нашої третьої), я попрошу прийти наступного разу".)))

дивлячись з якого боку подивитися, вранці сам здавав іспити, зліва від мене і з права сиділи студенти - одногрупники, я був скарбничкою або заначкою шпаргалок, коли вони говорили який номер питання, я говорив в якій кишені, вони тихенько діставали, сам то як то не скористався, тому що відповідь на свій квиток я знав, а потім коли пішов здавати квиток і відповідь на нього відчув що мене хтось різко смикнув за піджак, я не став озиратися що б не привертати уваги, потім виявилося що з задніх кишень штанів визирали віяла шпаргалок, коли я здав, пішов до сусіднього кабінету вже сам приймати іспит з предмету який сам увазі, тільки у мене було марно списувати, так як так не теорія а практичні завдання на мислення.

дивлячись з якого боку подивитися, вранці сам здавав іспити, зліва від мене і з права сиділи студенти - одногрупники, я був скарбничкою або заначкою шпаргалок, коли вони говорили який номер питання, я говорив в якій кишені, вони тихенько діставали, сам то як то не скористався, тому що відповідь на свій квиток я знав, а потім коли пішов здавати квиток і відповідь на нього відчув що мене хтось різко смикнув за піджак, я не став озиратися що б не привертати уваги, потім виявилося що з задніх кишень штанів визирали віяла шпаргалок, коли я здав, пішов до сусіднього кабінету вже сам приймати іспит з предмету який сам увазі, тільки у мене було марно списувати, так як так не теорія а практичні завдання на мислення.

1977 рік. Омськ. Спека під 40. Держ. іспит! З першого курсу ми збирали гроші для цього випадку! Купили багато горілки, пива та іншого чіфаніть! І ще у кожного курсанта у флязі була горілка для оперативного реагування, в разі, якщо десь не вистачить! Один з московської комісії, упарити, підходить до курсанта і, хапаючись за флягу, каже:"Дай попити, курсант!". А курсант і слова не міг вимовити !!!) Зробивши пару ковтків, полковник і говорить:"Гарна водичка, колодязна!". При цьому жоден м'яз не здригнувся на обвітреному і засмаглому обличчі !!!))) Справжній офіцер !!!)

Я одного разу моторошно зганьбитися на іспиті з російської літератури, мало того що запізнилася, знайшла вже готового втекти додому викладача, витягла квиток, прочитала його, підготувалася, вийшла відповідати, відповіла, але ... не "Подорож з Петербурга в Москву", Як стояло в квитку, а чомусь "Листи російського мандрівника". І викладач, немає, щоб відразу зупинити, дослухав до кінця. Добре, не став питати заново, точно по квитку, мабуть, вже дуже додому поспішав.