У мене є дочка, їй трохи менше, ніж 2 роки. Виховую її одна, тато в житті дитини не бере. Моя мама іноді забирає доньку на дачу з ночівлею. І ось в такі дні і ночі я дійсно розумію, що дуже сильно прив'язана до свого у дитині. Мені відразу не чим зайнятися, мені нудно. А вночі постійно прокидаюся і обов'язково дивлюся в ліжечко, не виявивши там дочки засинаю мало не зі сльозами на очах.
Дивлячись з ким я його осьавляю. Знаючи що він знаходиться з моєю мамою, я по великій потребі можу ночувати без нього. Але він не завжди спокійно може спати без мене. Ну а взагалі я завжди переживаю коли перебуваю не поруч з сином. Питання: як він без мене? Чи не вередує чи? І багато подібних питань не дають мені спокійно заніматться справою
Мені було набагато спокійніше ночувати без дитини, якщо я знала, що він під наглядом. Мені не потрібно турбуватися, перевіряти, чи все в порядку, годувати і переодягати, вряди-годи можна розслабитися і нормально поспати.
А ось коли дитина поруч, на добраніч годі й очікувати, мене будив будь шерех.
Залишити відповідь