Дитині - дорослим, а дорослому - дитиною. 🙂 Найчастіше, таке життя жорстока наша.
У дитини дуже багато турбот і клопоту насправді, особливо у школяра - запитайте у будь-якого і переконайтеся. Дитина не може займатися улюбленими справами, а потрібно орати вивчаючи фіг знає що цілими днями, а так-же постійно слухатися старших і не реалізовувати свої бажання. І т.п.
У дорослого ж буває по різному, в кращому випадку набагато легше життя і розкошуючи, якщо людина успішна і займається улюбленою справою. У гіршому - такі проблеми, які дитині не снилися. У всіх по різному, і відповідно думки будуть різні. Хоча, рідко хто холодно ставиться до свого дитинства, навіть якщо воно було дуже важким.
А я Пітер Пен, нудьгуючий по дитинству.
Якби було б можливо, то я із задоволенням би стала зараз дитиною! На жаль це не можливо (((Як здорово дивитися на світ крізь рожеві окуляри, вірити в Діда Мороза, радіти дрібницям! Коли сама твоя велика проблема - це погана оцінка в школі) Як добре, коли твої мама і тато ще молоді і повні сил , і живі бабуся і дідусь! коли тебе не стосуються жодні дорослі проблеми! Хіба з цим може щось зрівняється!
Канєшно дитиною бо не клопоту не клопоту все роблять батьки а у дорослого купа проблем які треба вирішувати і шукати варіанти.
Є ще варіант-дорослим дитиною. Іноді можна дозволити собі так розслабитися.
Залишити відповідь