Ні куди! не так на навчання, не на роботу не за будь-яким іншим справам! Я коли ходила в школу, думала, ну чому саме вранці, чому б не в обід, коли як слід виспишся, поснідаєш, розходишся ... Але немає ... Доводиться вставати вранці від противного дзвону будильника, вилазити з теплої ліжечка, запихати в себе чай з бутербродами (коли зовсім не хочеться їсти) і виходити на вулицю, на холодною вулицю і топати на заняття на яких будеш потім сидіти і засипати, під монотонний гомін вчителя або того гірше сидіти вирішувати задачки, коли голова ще не розуміє і так хочеться спати ...
Вранці, особливо в осінньо-зимовий період, нікуди абсолютно йти не хочеться. На роботу ходимо по вимушеного варіанту, превознемогая себе і взявши всю свою волю в кулак. Навіть просто одягатися, і то потрібно себе змушувати, а вже вийди на холод, тільки з міркувань сильної необхідності.
Йти мені на роботу немає полювання. Особливо, коли ранок настав.
І надягати на ноги вранці боти. О, Боже, як же все мене дістало!
Я раніше вранці в школу не хотів. Бувало, радий був, що раптом захворів.
Тепер хоч і полювання немає йти, але гроші треба і іншого немає шляху 🙂
Особливо на роботу йти так не хочеться, коли в квартирі тепло, а на вулиці холоднеча.
Я сова і вранці на роботу - це як на каторгу.
Зараз в декреті. Буває прокинуся в 6 ранку, нагодую пупсика, п'ю чай, дивлячись у вікно - там снігова завірюха, холоднеча, хтось уже на роботу збирається ... А мені такий кайф! Нікуди не треба! І йду далі спати))
Залишити відповідь