Прагнення до постійного пошуку правди – патологія чи необхідність?

У кожного своя правда. Істини на Землі немає. Та й правди, напевно, не впізнати. Ось ми дивимося на світ, виходячи з того, що нам підносять по зомбоящик, щось десь читаємо, почуємо, тобто на основі побаченого, почутого. А як воно насправді - невідомо. Може, фактично, воно зовсім навпаки. Зараз навіть один і той же подія підносять по-різному. Не знаєш, кому вірити, де правда. Також взяти вироки судів, наприклад, за вбивство. Суддя виносить вирок, виходячи з наданих слідством доказів провини підсудного. Знову ж таки, все що хто то бачив краєм ока, чув краєм вуха. Але ж ніхто ж не стояло в момент вбивства на місці злочину, і не бачив точно, убив він чи ні, щоб сказати, що так, точно він убив.

Питання не зовсім зрозумілий. Пошук історичної правди - це одне, а пошук правди в стосунках або хворобливе сприйняття побутового обману - це патологія. Коли через дрібниці (що - то прикрасив або дозволив собі фантазувати) і він не розуміє що це може бути викликано який - то ситуацією - це вже небезпечно і людині пора до психіатра.

Добрий наш Батько небесний, від якого ми родом, має багато якостей (і нам передав). І одне з них - любов до правди-істини. А злий вітчим сатана - найбільший брехун і обманщик.