З розмов з людьми похилого віку можна почути: так, жили бідно, важко, але веселіше, ніж ви, хоч вам і простіше жити. Чому так?
Так, це дійсно так, було більше щирої доброти, не було заздрощів. Люди вміли радіти не тільки своїм успіхам, а й ділити радість з сусідами, яких зараз, на жаль, ми іноді і по імені не знаємо. Головною прикрасою святкового столу була квашена капуста, солоні гриби і пироги, але за столом не було вільного місця, неугавні сміх. Зараз столи на свято повні достатку, але тільки щиро запросити нікого. Люди звикли звертатися один до одного тільки по необхідності, тільки по справі.
Веселіше, тому що були всі на рівних, і бідували так само, люди спілкувалися і проблеми вирішували спільні разом, а зараз кожен за себе, чому і люди похилого віку зараз дуже злі, і незадоволені, вони в наші роки так себе не вили, були ж піонери які завжди відвідували стареньких і самотніх, а тепер ні хто крім дітей не прийде і сусідки, раніше і свята відзначали по іншому, без бійок, що страшно на ялинку в новий рік сходити, пітарди по Бошко отримаєш, а простіше зараз, тому що зараз всі можливо і доступно.
Залишити відповідь