Дуже гарна російська приказка з великою підгрунтям і розглянемо це на прикладі. Живе людина в хорошій країні, місті в прекрасній квартирі, і має він відмінну роботу, а ось ніяк він цим не задоволений, і йому здається, що десь і життя у нього буде краще і робота більше буде оплачуватися.
І ось він кидає все - країну і своє місто і продає квартиру і їде закордон, думаючи, що там він буде в шоколаді. Але на жаль, все трапляється зовсім навпаки, ментальність зовсім інша, квартиру не купити, витратив усі гроші й працює де попало тимчасово.
І ось тоді він починає кусати лікті і говорити, що я наробив, адже у мене все було добре, і від добра, добра то не шукають.
Це означає що треба задовольнятися тим, що є (якщо воно гарне) і не шукати кращого. Невідомо краще що-небудь знайдеш або гірше. Ще ця приказка має трошки інше значення - коли робиш добру справу - не чекай винагороди. Роби це безкорисливо.
Якщо ви бачите що то до чого прагнули досягнуто, ваше бажання задоволено, потрібно зупиниться і увінчати справу гідним завершенням. Але бувають люди яким не досить того що їм дарував Бог за їхню працю, і вони, жадають ще більшої, ставлячи на кін то що вже мають, і ... І ПРОГРАЮТЬ! Залишаються і без того що у них вже було. Продовженням це приказки виступає інша "Жадібність фраєра згубила" 🙂
Залишити відповідь