2 букви.
Вважається, що основу сучасної нотної грамоти заклав ще в кінці 10 століття монах Гвідо Аретінскій, який першим став відзначати різні по висоті звуки нотами, використовуючи спершу для цього свою ліву руку, вірніше її пальці, а потім створивши перший в світі нотний стан, на якому і розташував придумані ним ноти. Він же дав своїм нотах і назви, які надовго пережили свого творця і використовуються досі. Ноти Гвідо назвав по перших складах рядків гімну святому Іоанну, кожен рядок якого співалася на тон вище попередньої. Єдина нота, яка потім поміняла свою назву - нота до, її Гвідо Аретінскій називав УТ.
У стародавні часи нота "до" носила назву "ут". В одній з частин твору В.Помяловского "Нариси бурси" (Здається, називається ця частина "Бігуни і врятовані бурси") Згадується ця назва (ноти співає вихованець на прізвисько "локшина").
Весь нотний стан, який використовується до цих пір в музиці, виник ще в 10 столітті нашої ери. Саме тоді італійський монах Гвідо Ареццо придумав найменування для всіх нот. Він же придумав і ввів нотний разлиновку. Єдина нота, найменування якої змінилося з тих пір, стала нота ДО. Гвідо називав цю ноту УТ.
Залишити відповідь