Періодично у мене виникає бажання понить і поскаржитися на життя. Але, знаючи таку свою особливість, я завжди готова поставити себе на місце, щоб не створювати зайвих проблем собі і оточуючим. Завжди є люди навколо, яким ще гірше. Дивлячись на них, я розумію, що мені живеться не так вже й погано.
Чесно кажучи, намагаюся все тримати в собі, але от не завжди получається. У мене багато проблем практично на всіх фронтах, дуже багато буваю скаржуся тим, кому довіряю. Але таке свою поведінку я сам не схвалюю. Що поробиш - звичка!
Я нікому не раджу і не рекомендую скаржитися на своє життя, тому що це небезпечно. І таким чином можна залучити лише ще більше проблем і негативу.
Звичайно ми всі емоційні і іноді настає крик душі і потрібно висловитися, і зробити це можна, але тільки в компанії доброго приятеля або близької людини.
А чи не сурмити це всім підряд.
Адже від ниття в вашому житті нічого не змінитися, а той кому ви скаржилися ще й посміється з ким то іншим над вами.
Своє потрібно тримати при собі і намагатися його виправляти, тому що за вас ніхто це не зробить.
Для того і життя дана, щоб вміти жити і вирішувати свої проблеми.
Іноді трапляється. Я людина емоційна, хочеться іноді поділитися тим, що наболіло. Але зайвий раз намагаюся своїми проблемами людей не вантажити, кому вони потрібні. Але і зовсім не вимовляючи, тримаючи все в собі, я не зможу.
Гарне питання! Зараз така цікава життя пішла, що скаржитися на неї сенсу немає, та й не можливо ... Так що, останнім часом це життя скаржиться на мене!
Залишити відповідь