Ви часто залишаєте дітей з бабусями і дідусями? Чи влаштовує це всіх?

В принципі, мої діти мало не весь свій час проводять з бабусями (моєю мамою і моєю бабусею), тому що вони живуть з нами. Єдине - мама ще працює, але ось той час, що вона буває вдома, старша дочка від неї взагалі не відходить. Іноді мама бурчить з цього приводу, але варто дочку кудись відвести більше, ніж на пару годин, вона вже починає турбуватися і дзвонити з питаннями, коли ми повернемося і куди ми знову потягли дитини. Ми не дуже вникаємо в її бурчання, оскільки це, на мій погляд, вже вікове - їй треба неодмінно висловити своє несхвалення з того чи іншого приводу, але при цьому вона все одно буде приділяти час нашій дитині, навіть якщо нам це буде не потрібно. А ось моя бабуся, незважаючи на вік, взагалі ніколи не обурюється з цього приводу: вона виховує, по суті, вже третє покоління, і дуже цим пишається: спочатку своїх дітей виростила, потім онуків, і ось тепер ще й правнуки дісталися. Саме це зараз мені дозволяє працювати першу половину дня на півставки, і я їм дуже вдячна. Робота поруч з будинком, і якщо раптом що - завжди можу прибігти. Друзі та знайомі часто дивуються нашому сімейству, як ми вживаємося, як наші бабусі погоджуються проводити стільки часу з дітьми, але в цьому плані нам з чоловіком просто дуже пощастило. Небагато знайдеться позитивних прикладів, де батьки можуть зі спокійною душею залишити дітей на бабусь-дідусів, і при цьому щоб всі були задоволені. Взагалі на цей рахунок у мене є своя думка, з яким, можливо, багато хто не погодиться. Іноді літніх людей дуже корисно зайняти саме онуками, ніж вони будуть відчувати себе дуже самотньо, діставати сусідів по всяких дрібниць або заводити собачок-кішечок, а потім трястися над ними, як над рідними дітьми. Гуляючи з дітьми, часто бачу навіть не бабусь, а жінок, можна сказати, середніх років, діти яких виросли. Тепер їм нема чим себе зайняти, навіть якщо вони ще не на пенсії. Одні просто гуляють, з тугою розглядав мам з колясками, інші гуляють з собакою чи кішкою, і вигляд у них не дуже щасливий. Наші хоч і втомлюються, але завжди з гордістю гуляють. Мені, наприклад, не дуже подобається виходити гуляти з дітьми і мамою. Вона котить коляску з молодшою, і попутно встигає направляти старшу. І я при цьому взагалі відчуваю себе зайвою. Тому якщо мама виявляє бажання погуляти з онуками, та ще й бабусю при цьому бере з собою, а я при цьому ніби як вільна, вважаю за краще витратити цей час на прибирання або приготування, в загальному, домашні справи. Просто і мені простіше і швидше все це зробити, коли вдома нікого немає.

Ми залишаємо не часто, так як живуть бабусі й дідусі в сусідніх містах. Але приїжджаємо до них або вони до нас часто. Коли діти серйозно хворіли, бабуся приїжджала на 2 тижні їх дивитися. Моя мама сама запропонувала посидіти з дітьми і допомогти нам. Коли б не попросили, завжди відгукуються на допомогу, ніколи не відмовляють ні моя мама, ні мама чоловіка. Влітку залишаємо на всі канікули По-моєму, в родині так і повинно бути. Всіх все влаштовує, все щасливі)

Ми часто залишаємо рёбёнка батькам. Вони раді коли до них приходить онук, а я знаю, що дитина буде нагодований, з ним пограють, позайматися. Увечері, коли ми приходимо його забирати він не хоче йти.

Практично ніколи не залишала дітей з бабусями, так як свекруха працює, а мої батьки живуть далеко. Доводиться не працювати і ростити дітей самої.