ps: Михайло Булгаков "Майстер і Маргарита"
Ох вже ця література ... Ні, я не згодна з цим твердженням. Це якщо збрехав людина по життю правдивий і совісний, а збрехав по необхідності, через тупикової ситуації, тому що не можна було інакше, тоді він буде відчувати себе винуватим, відводити погляд, висловлювати своїм видом каяття і таке інше. А якщо це людина, яка годині прожити не може, не збрехавши, а підлість його друга натура - яким чином його очі розкриють правду? Так його погляд буде кристально чесним і прямим в будь-який момент при будь-, найстрашнішою брехні!
Якби по очах було так просто читати, ніхто і ніколи не попадався б на вудку шахраям, аферистам, альфонсам і іншим аморальним особистостям.
Прекрасно сказано і сказано насправді великим майстром. Бо мова-це форма одухотворення думки автора, а часом автор не може висловити мовою все те реальне, що він бачить своїми широко розкритими очима ....
Натреновані людина може і поліграф обдурити. Брехати не так вже й складно якщо знаєш що і як контролювати. Найголовніше не нервувати. Говорити так, ніби сам у це віриш.
Умілий і опятний брехун може виглядати навіть переконливіше людини, що говорить правду 🙂 Частенько, вони навіть самі починають вірити в те, що говорять.
Мама мені в дитинстві говорила: "Ти правду кажеш? Так, подивися ка на мене, в очках все написано і якщо говориш неправду, я в них це прочитаю!" і я вірила)))
А ось недосвідчений обманщик може значно нервувати кажучи неправду, і цим видати себе.
Загалом, з цим твердженням я не зовсім згодна)
Так, погоджуся напевно. Просто не всі професіонали в цій справі. Є ж психологи, які за матеріальним становищем очей можуть безпомилково визначити, бреше людина чи ні. Не думаю, що Булгаков мав саме це на увазі, але частково, мав рацію).
Залишити відповідь