Капіталістична економіка, як в її класичному розумінні, так і в сучасній інтерпретації - це економіка зростання споживання. Відповідно не тільки відсутність зростання, але навіть і зниження його динаміки закономірно призводить до кризи. Поки ми просто приречені все більше споживати, виробляти, продавати і купувати.
Він потрібен в першу чергу для країн з невисоким рівнем розвитку - для того, щоб підвищити цей самий рівень хоча б до певної позначки "цивілізованого життя".
Але дехто вважає, що добробут людини має рости в будь-якій країні, навіть у розвинутій, де доходи вже і так достатні для задоволення величезного обсягу потреб. Але людина ненаситна, він хоче більше і більше, а ринкова економіки базується на тезі необмежених потреб, необмеженої власності.
По ідеї зростання світової економіки повинен гальмуватися дефіцитом ресурсів. Але винахід нових джерел може дати поштовх (і дає) для продовження цього зростання.
Хоча кризи знову-таки відкидають назад, тому як все непросто в світовій економіці.
За великим рахунком зростання світової економіки шкідливий для людства, оскільки постійне зростання завжди чреватий кризами. В даному випадку переважають кризи екологічні, економічні, ресурсні. Будь-яка система зростає до певного періоду, потім її зростання знижується і стабілізується на певному рівні - це і є та сама стабільність, яка є гарантом тривалого стійкого стану. Постійний, штучно підігрівалось зростання, пролонгує нестійкість і нестабільність економіки і суспільства.
Залишити відповідь