Звідки російські скомунячили кокошник?

Відверто розсмішило початок питання: "як відомо, слово "кокошник" в російській мові походить від молдавського "Кокош", що означає "півень". Не знаю, звичайно, кому це відомо, але на Російському Півночі, який далеко від Молдови, до сих пір в ходу слово Кокош, як загальна назва півня і курки. У русі півень і курка були символами сімейного життя, тому спочатку кокошник був весільним жіночим головним убором, що складали важливий елемент приданого нареченої. І після весілля одягався лише в особливих випадках. Найдавніші зі знайдених в похованнях руси кокошники датуються VIII століттям, що робить неспроможною версію про його запозиченні з Візантії, а тим більше з Молдавії, якій тоді і в природі щось не було.

Що стосується княжих нарядів, то нам відомі реконструкції повсякденного одягу княгинь, кокошник ж 1000 років тому одягався виключно на весілля, так що не бачу причин, за якими княгині не могли його носити. Принаймні вже в історичні часи кокошник входив в гардероб царствених осіб.

Я більше ніж упевнений, що це головний убір з'явився на Русі сам по собі.

Причин багато. І одна з таких - це традиції і увірування далекого того часу.

Ще в язичницькі часи у стародавніх слов'ян Сонце і небо і природа грали найголовнішу роль. Це факт.

Як символ або частина всемогутнього бога і захисника, Сонця - носили красуні незаміжні на головах своїх обруч (вінок - коло-оберіг),

а заміжні кику (або кокошник).

Спочатку він був схожий на дворогий шолом, його робили з щільної тканини і прикрашали різними візерунками захисними і висульками дзвінкими.

І ця кика символізувала собою ще й ріг тура або матері-олениха,

вона повинна була надавати жінці силу.

З роками ці роги мали більш

витончений,

культурний,

зрозумілий,

вразумелий,

симпатичніший,

більше дизайнерський,

менш страхітливий вигляд,

більше геометричну грацію,

і дещо інші форми і різновиди.

І те, що це без сумнівів культовий предмет, який має глибоку

сакральну історію є не тільки шикарним рішенням в області прикраси

але і носить елементарне естетичну насолоду, підкреслює і особа і все оздоблення жінки і нагадує про природні витоки.

Але сама ідея взята саме з того самого

первинного стану, зв'язку з природою з миром

духів і т.д. У якому і перебували наші давні предки.

А з їхньої багатою фантазією не потрібно було нічого "лямзіть" в інших.

Чому хтось у когось поцупив? А кінська упряж, лук і стріли, мечі, списи, намиста, сережки і так далі, це теж хтось у когось вкрав? Люди розвивалися в приблизно однакових гео-політичних умовах паралельно і природно, що у різних народів є багато спільного. Адже ми всі люди і живемо на одній Землі. Звичайно, щось переймали один у одного, народи переміщалися, воювали і торгували. Я не вважаю, що автор хотів когось образити, закинув питання так заради забави.

Багато з відповідальних, як я зрозуміла, говорили про те, звідки взялося слово "кокошник", А не сам предмет. корінь "Кокош", Як стверджує "Етимологічний словник української мови", Том 2, виданий в 1985 році, має слов'янське коріння. Утворені від цього кореня слова позначають і півня, і курку, і "пихатий", і "гордовитий". Гугл-перекладач свідчить, що в сучасному румунською мовою coco? - Півень.

По всій видимості, жіночий головний убір, відомий зараз, як кокошник, був традиційним для народів, що населяли більшу частину території сучасної Росії. Очевидно, що ніякого відношення до слов'янської культури він не мав (точно так само, як і сарафани, до речі). У період насильницького "ословяніванія" мов корінних жителів цих територій головного убору дали таку назву. Напевно тому, що викликав асоціації саме з "Кокоша". І тут виходить, що ні "кокошник" сперли, а обізвали "росіянами" людей, які не мають ніякого відношення до Русі. Але це ж не дивує людей, які знають, що Петро Перший - перший (якщо звичайно, цим не займалися, наприклад, давньогрецькі історики), переписувач історії в великих масштабах?

Тут паралельно, з точки зору читачів, виник ще одне питання в тему. Люди добрі, а Ви бачили хоча б один малюнок російської княгині в кокошнику?

Про Анну Ярославну або княгиню Ольгу взагалі мовчу. Їх важко уявити в кокошнику, про який вони на Русі тоді нічого не знали.

До речі, у мордовських жінок теж досить різноманітні кокошники.