Любі друзі! Наша проблема, можливо не оригінальна, але ось просто сил уже немає. Ми з чоловіком одружені 8 років. Моя мама завжди хотіла онуків, але до того як ми розписалися, чоловіка мого недолюблювала. Ми навіть лаялися з цього приводу. Коли народилася наша довгоочікувана донечка бабуся була дуже рада, всім хвалилася. Обмовлюся, що погостювати до неї і до свекрухи ми намагалися їздити на приблизно рівний час, що б без образ. Але тепер моя мама стверджує, що не може посидіти з онукою (навіть години не витримує) тому що та рідко її бачить і як тільки я за двері починає ридать.На мої слова, що з чоловікової мамою вона може залишатися на кілька днів, відповідає, що детя мовляв залякали і стрес їй зробили, і ось тепер, як тільки мене немає поруч починає дитина ридати. Але коли мала залишається зі другою мамою я дзвоню і чую, що там все добре. Та й якби прям істерики були, вона б мені сказала! Ми залишаємо ми детя з кимось дуже рідко. Дівчинці рік і 2 міс. Що це? Ревнощі до нелюбимого зятя? За її словами дитина заважати не може і якщо я хочу кудись сходити тільки з чоловіком, то значить народила рано, не нагулялася і думаю "пі ... ой" Ну ось що тепер робити? Свекруха далеко живе, не наїздишся?
Добавить комментарий