Я стираю саморобним порошком в автоматичній пральній машині. Коли старша дочка була маленька - стирали спеціальними дитячими порошками, призначеними для машинного прання, з усього різноманіття пам'ятаю лише марку "Вухатий нянь". Коли народилася молодша - вирішили не переплачувати і не ризикувати, враховуючи, що зараз порошки обов'язково залишають після себе слід - чи запах, або різнокольорову хімію, яка потім викликає-таки шкірні проблеми. А саморобний порошок готую так: беру шматочок білого господарського мила "Сарма"(Воно не пахне і прекрасно відпирає), натираю його на тертці, додаю 3 літри фільтрованої води і ставлю каструльку на газ. Поки вода нагрівається - помішують ложкою до повного розчинення мила. Вода не повинна стати гарячою і тим більше кипіти. Коли мило розчиниться - додаю 9 столових ложок кальцинованої соди і гарненько розмішую до повного її розчинення. Після додавання соди суміш помітно густіє. Усе. Вимикаю газ і чекаю поки охолоне. Остиглий гель кладу столовою ложкою прямо в барабан пральної машини. Цим засобом стираємо все (і не тільки дитяче) вже третій рік. Різниці від зміни кошти для прання не бачу - правда, речі перестали пахнути порошком і у дітей припинилися шкірні висипання.
До року стираю дитячим порошком "Вухатий нянь" або "Аістёнок", А потім поступово починаю прати "Tide"або "Ariel", Перехід проходить без проблем, висипань на шкірі немає. А перший місяць стираю пелюшки господарським милом, який без запаху, мило розчиняю у воді.
Добавить комментарий