Ну особливо начебто немає, але ... Ми зі старшим братом, який мав значну статуру, та й різницю у віці зі мною в 4 роки (а це тоді здавалося багато), вчилися в одній школі. І часто на перервах зустрічалися, природно перекидалися парою фраз. І багато хто з мого класу бачили це. Хлопчики ніколи не кривдили мене, тому що розуміли, що їм буде погано)) Хоча, може просто я приводу не давала для бійок або щось на зразок того))
Мене лякали татом :). Батько у мене жорсткий (якщо не сказати жорстокий) і швидкий на розправу людина. Так що в разі неслухняності частенько звучало "Зараз тата покличу". Боятися таки було чого, повірте. Власне, з цієї та ряду інших причин відносини у нас залишилися дуже складними.
Ні, не лякала. Старших братів / сестер у мене немає, тільки молодші. Папа, на жаль, був типовим підкаблучником, так що мені не приходило в голову когось їм лякати. Та й потреби такої не виникало. Всі свої проблеми я завжди була в змозі вирішити сама.
Чи не лякала.
Власне ... Саме тато і навчив мене, що я повинна бути самостійною і повинна вміти себе захищати. Зараз же, якщо до мене пристають, просити захисту годі й говорити ... чоловіки самі захищають, якщо це необхідно. 🙂
Добавить комментарий