Даа, ну і історія. У даній ситуації, цього, як кажуть, значить судилося трапиться. Кожному відведено свій термін на цій землі. Звичайно, важко мамі тієї дівчинки. Але і бабусі не легко. Їй може бути навіть гірше всіх. Якого це, коли все ось так похмуро склалося. Засуджувати нікого не беруся. Чи не має право.
Я звичайно не бабуся поки. Моя мама - бабуся моїм племінникам. Онук щоліта рветься в село до бабусі (моєї мами). А внучка теж рветься, тільки до іншого бабусі 🙂 Батьки із задоволенням відпускають, нічого не бояться. Що дітям робити в задушливому місті? У селі у них друзі, свіже повітря. І бабусі чекають своїх улюблених онуків не натішиться, теж нічого не бояться. Якщо все бояться, то як далі жити? Ось живуть бабусі зі своїми онуками і радіють, балують їх. А як же по іншому? Потрібно завжди мислити позитивно і тоді все буде добре. Так завжди робить моя мама.
Залишити відповідь