Якось у мене стався розмову з однієї моєї знайомої, красивою дівчиною, яка зводить з розуму багатьох. Сперечалися ми з приводу того, треба чи не треба укладати офіційний шлюб і чи треба народжувати дітей. Вона тоді ще не знала мою орієнтацію. І вона відстоювала думку, що шлюби абсолютно не потрібні, повинна бути свобода в стосунках, так і дітей вона не любить і заводити їх не збирається. А я потай любив одного хлопця і все б віддав за те, щоб мати можливість народити від нього хоч одну дитину, але в силу моєї фізіології це неможливо. Як я шкодував тоді, що я не жінка, я б віддався йому, наплювавши на всі правила пристойності, і не вимагав би потім від нього взагалі нічого. А якби він полюбив мене у відповідь, я б погодився (тобто погодилася б) на шлюб з ним.
Так чиї ж цінності більш традиційні?
Залишити відповідь