Чому не звертаються до психологів ті, хто не в змозі (см)?

Вважаю, що в кожному конкретному випадку причини не зверненої до психолога різні.

1) Психотерапія займає досить тривалий час, а хороші психологи і психотерапевти, як правило, платні, і не в кожного є гроші на оплату цих послуг (в середньому 2 тисячі за сеанс). Це основна причина.

2) Далі за значущістю слід недовіру. У нас і до лікарів багато хто ставиться негативно, чого вже говорити про психологів, які в очах деяких - просто базіки (хоча і такі зустрічаються).

3) Багато хто помилково вважає, що до психологів ходять тільки психи, і вважають нижче своєї гідності до них звертатися.

4) Деяким простіше йти по шляху найменшого опору і топити свою біль у вині, ніж працювати над поліпшенням свого стану разом з психологом / психотерапевтом.

5) Судячи з логіки багатьох людей, друзі та близькі допоможуть краще, ніж якийсь незнайомий чоловік, тому переводять скаргами друзів і близьких.

Може я не зовсім правий, але висловлю свою враження. У нас в країні до цих пір немає культури поводження за психологічною допомогою. Для багатьох, в масовій свідомості психолог і психіатр це щось дуже близьке. Та й звернення до психіатра / що на заході справа досить звичайне і зовсім не несе штамп - псих / це щось соромно і суспільством сприймається з настороженістю. Друге в тому, що і від психолога, як і дохругіх лікарів, чекають якоїсь негайної допомоги, чарівних таблеток і рішення всіх проблем, тоді як робота психолога показати пацієнтові його реальні проблеми, комплекси так, щоб він зрозумів у чому його помилки і можливі шляхи їх вирішення, а решать- то їх він повинен сам. Третє - недостатня кількість грамотних психологів. Четверте - на жаль часто психолог це спосіб заробити непогані гроші, а не реальна допомога.

Тому що багато людей, вважають це ознакою слабкості і чуть-ли

НЕ визнання себе хворим.

Адже і до лікаря, люди звертаються в основному тільки тоді, коли вже хворіють. Можливо в сприйнятті цих людей, психолог це теж що і психіатр, до якого звертаються божевільні, хворі психічно люди. Але це звичайно не так. А ось своєчасне не отримання людиною грамотною психологічної допомоги, може дійсно з часом, привести його на прийом до психіатра.

(Це по-перше)

• Бояться що їх не зрозуміють. Бояться виглядати безглуздо.
• Невіра в те, що їм зможуть допомогти. Допомогти по справжньому

Далеко не всі психологи, здатні зараз реально це зробити. Психологів багато, тільки ось допомагати, вміють на жаль не всі. А то буває не рідко так, людина приходить на прийом, платить гроші, з ним проводять приємну бесіду і відпускають додому, з тими ж самими проблемами. Але ж з такими успіхами, простіше дійсно, поговорити про свої проблеми з близькою людиною або хорошим другом. Та ще й економія вийде. А потім я звичайно перепрошую, але є психологи, яким самим такий фахівець потрібен. Але були й такі талановиті фахівці, Фрейд наприклад. Але реально людям допомагав, а не просто сидів у кріслі і тупо слухав, думаючи про те, як же йому самому зараз погано.

Не у всіх проблемах, може допомогти психолог. Особливо, якщо цей психолог, поганий психолог. І якщо він не вміє відчувати людей, їх душу. Адже психологія, це все-таки наука про душу. Тут мало просто подивитися на людину і поговорити з ним, треба постаратися зрозуміти його, проникнути в його думки і почуття, зрозуміти чим він живе, чим дихає. Як відчуває себе насправді зараз. Але далеко ж не всім, є справа зараз до чужих проблем. На багато важливіше, свої власні. Не розумію таких людей. Раз тобі не цікаві люди, їх внутрішній світ і якщо тобі на них наплювати, навіщо ти туди йдеш?

А взагалі, у нас якось в Росії на мою не прийнято звертатися до психологів. Вважається напевно, що це ознака слабкості або психічної хвороби. Хоча на заході все навпаки. Напевно у нас різний менталітет. І мені здається, що психологія там просунулася далі, ніж у нас. У нас простіше людини було в дурдом покласти, ніж розбиратися з його душею і його проблемами

Людям легше відкритися тому кого вони вже добре знають, ніж чужому дяді або тітки. Тому і звертаються до близьких і друзям. Але ще не треба забувати, що скаржаться в основному тим, хто не в силах докласти волю і цьому перешкодити.

Тому, що не прийнято в нашому суспільстві для вирішення життєвих проблем звертатися до фахівців, у нас народ лікувати тіло не любить, а вже про душу і говорити не варто, та й мало хто вірить в допомогу, а даремно. Мала досвід у своєму житті звернутися до психотерапевта, щоб сама не могла впоратися з проблемою. Чоловік пішов до іншої жінки, проживши 20 років, світ звалився, я його попросила знайти мені хорошого лікаря. Він оплатив мій психотренінг, це майже 3 доби з виїздом за місто, на одній з турбаз, в групі було 14 осіб і п'ять фахівців. Займалися в ігровій формі з 9 ранку до ночі, з перервами на їжу. Було дуже цікаво, після занять повернулася одухотваренная, з піднятою самооцінкою, дуже допомогли не впасти в діпрессію. На початку занять попросили написати мета мого візиту на тренінг, я написала, що хочу зберегти сім'ю, повернути чоловіка. Чоловік мій так і не зміг піти до суперниці на зовсім, місяців 3-4 мотався туди-сюди, запив, потім все таки повернувся в сім'ю, після цього прожили з ним ще 17 років. Звичайно мені допомогли заняття за програмою 12 кроків і я була підготовлена ​​до психотренінгу, все життя читаю літературу по психології цікавлюся взаємовідносинами між людьми. За життя спостерігаю за родичами, знайомими, як часто бувають неосвічені, вперті в своїй правоті у виниклих конфліктах між близькими, не намагаються зрозуміти природу своїх помилок. Адже психологія знає технології які допомагають вирішувати міжлюдські конфлікти, звичайно багато залежить від фахівців, але якщо не допоміг один, не можна заперечувати інших.

Думаю, що можливо це постійне бажання бути жалюгідним і безпорадним. Але, така людина вважає за краще викачувати чужу енергію за допомогою своїх скарг. Якщо людина потрапляє на жалісливого людини, то як правило цей жалісливий в зв'язку з тактом просто не може розвернутися і піти. Я раніше такою була - вислуховувала. А людина - скаржився, скаржився. А якщо розібратися, то йому в кайф бути слабким і немічним, адже завжди допоможуть не фахівці, які будуть прибирати проблему своїми методами. Тому ТАКОМУ скаржника не завжди хочеться йти до психолога. Психолог може за роботу взяти гроші. Та ще запише в групу таких же. Там доведеться втрачати час, а цього не завжди хочеться. Часом банально - лінь. За комп'ютером теж можна що - небудь дізнатися. Так що, зараз Інтернет і мама і тато і що - небудь ще.

Мій син якось раз звернувся до психолога. Не було нічого критичного, мабуть, просто захотів "долучитися", Не відставати від заходу).

Повернувся від нього сміючись.

- Ось як добре, синочку! Нарешті бачу тебе веселим, а то все похмурий ходив. Хороший, видать, фахівець попався).

- Та це я над собою ржу, мама. Відвалив гроші за те, що мені просто підтакували.

Вже краще просто з тобою поговорити, ти краще того психолога.))

А головне - безкоштовно! - Подумала я, жадібна))).

Напевно тому що, як і в випадку з лікарями. Люди, знаючи рівень надання медичної допомоги в країні в останні роки, вважають за краще займатися самолікуванням.

Адже до лікарів з хорошою репутацією не потрапиш просто так, за місцем проживання. Доводиться шукати, записуватися і додатково платити за послугу. А вже про психологів з ім'ям я, наприклад, і поготів не чула. Або про те, що якийсь психолог надав реальну допомогу-дас іст фантастіш.

Крім того ментальність росіян така, що поплачеш в жилетку близькій, а іноді і не близькій людині, і живеш далі.

Я ось зараз сама собі поставила таке питання, пішла б я до психолога. І сама на нього відповіла, що не пішла б, бо він мені нічого нового не скаже, не допоможе.