Тому що все менше людей думають, перш ніж що-небудь робити.
І не вміють планувати власне життя, і керувати нею.
А потім, опинившись у складній ситуації (завдяки знову ж самим собі) -не знають, як цю ситуацію розрулити, і бачать самогубство і вбивство дітей як найпростіший і доступний вихід.
Вони не привчені боротися з труднощами, з самого дитинства очікують, що ось їм все розжують і в рот покладуть.
Всі вважають себе винятковими і особливими, а це не так.
І коли це "не так" до них доходить щось в фрустрації вони не здогадуються до розумніших ходів.
Але найстрашніше те, що на їхніх прикладах ніхто не вчиться.
Така ж впевненість у власній винятковості і неграмотність, і неосвіченість, як і раніше. Таке ж нерішучість і "плисти за течією".
І батьки дітьми не займаються, не вчать, не впливають.
От би в сої час запитати у дочки:
"Маша, що ти хочеш в житті?
Після восьмого класу або уде в сьомому "залетіти" по дурості і незнання власної анатомії, і потім страждати?
Або вискочити швиденько заміж за першого зустрічно-поперечного, народити дітей, потім розлучитися і страждати?
Або розвиватися і вчитися, і створити міцну основу для власного щастя? А потім таки вийти заміж, вже маючи мізки в голові і здатність планувати-передбачати, і стартовий капітал (страховку) на випадок чого?"
Так не питають ...
Залишити відповідь