Давня релігія слов’ян: кому поклонялися наші предки?

Релігія древніх слов'ян. Давньослов'янський пантеон утворювали боги вищого і нижчого рівнів, які

відрізнялися між собою за місцем серед інших божеств, функціями. Неоднаковим було і ставлення до них. Богам високого рівня приписувалися більш узагальнені функції. До них ставилися бог неба, вогню Сварог, бог сонця Даждьбог (Дажбог), бог родючості Ярило, бог грози Перун, бог багатства Велес. Богам низького рівня відводилися конкретні функції, пов'язані з господарськими циклами, сезонними обрядами або тим, що уособлювало цілісність конкретних соціальних утворень.

Наприклад, Род уособлював єдність нащадків конкретного роду, Щур (Цур) вважався покровителем роду, оберігав людей від злих сил. Важливу роль в розумінні слов'янами світобудови відігравало світове дерево. Воно служило вихідним пунктом, від якого їх свідомість моделювала вертикальну: три царства (небо, земля, підземелля) горизонтальну (північ, захід, південь, схід) структури світу, життя і смерті (зелений, квітучий і сухе дерево).

Ще вони пояснювали світ через систему протилежних категорій: доля - доля, щастя - нещастя, життя - смерть, парне - непарне, справа - зліва, чоловіче - жіноче начало, верх - низ, суша - море, вогонь - вода, близько - далеко і т ..

Любили вони такі абстрактні поняття, як Правда, Кривда, Доля, Лихо, Смерть, або навіть спеціалізовані функції - суд.

Стародавні слов'яни напевно як і всі нації на землі були язичники. У своїй вірі слов'яни обожнювали сили природи. Тобто вшановували Сонце, воду, землю, тварин, бджіл. Те, що були дерев'яні ідоли так у нас і зараз є такі ж ідоли. Хрести, ікони, мощі святих це просто окрема тема. Вже дуже скидається на язичництво поклоніння мощам святих.