Історичним літописами можна довіряти? Є приклади протиріччя?

Літописці, як правило, ніде не бували і нічого не бачили. На початку наведу приклади. В "Повісті временних літ" Нестер описує ходіння Андрія Первозванного по Дніпру. Але при цьому описує Дунай! Дніпро у нього впадає в Чорне море у вигляді дельти, що складається з семи рукавів. Але 7-рукавна дельта - це Дунай, а Дніпро впадав разом з Бугом - у вигляді лиману. Хіба Нестер збрехав? Ні, звичайно, він писав чесно. Але справа в тому, що в момент написання літопису Русь не мала доступу до моря, причорноморська степ вже була "землею незнаної". Свої тексти він не з пальця висмоктував, а переробляв візантійські, болгарські і, можливо, більш ранні слов'янські літописи. Опис Дніпра (Данапріс) і Дунаю (Данастріс) він міг і переплутати або взяти єдино доступне. Нам потрібно завжди брати на це поправку, а не шукати сліди дніпровської 7-рукавної дельти, як це роблять деякі.

Другий приклад. Костянтин Порфірогеніт, описуючи шлях, по якому руси прибувають до Візантії, описує подолання ними дніпровських порогів. Кількість порогів збігається, опис острова св. Георгія (Хортиці) збігається, але ось тільки на порогах у нього гніздяться пелікани. А пелікани навіть сьогодні гніздяться на Дунаї і гніздилися на Дунайських порогах, які сьогодні теж затоплені. Брехав Костянтин? Ні звичайно. Він вважав цю інформацію достовірною.

Тепер, власне відповідь. Історичні літописи потрібно використовувати як вихідний матеріал, уникаючи категорій "вірю - не вірю". Накидається хронологічна сітка за матеріалами однієї літописі, на неї накладається інша і так далі. Чим більше незалежних джерел, тим краще. Але вважається, що якщо є хоча б три абсолютно незалежних джерела, що містять одну і ту ж інформацію, то вона вважається достовірною. Крім того, все це зіставляється з географічною картою.