Ох вже ці компліменти, ми всі їх любимо, без них життя нудне і сіра, як дощовий день.
Як Вам серце підказує, а як підказує інтуїція? Коли Ви прочитали комплімент що вам перше спало на думку? Ось віддячу ка я цю людину ось так то.
Можу сказати про себе - я подякував би зустрічним компліментом. Знаєте як у дідуся Крилова "за що ж не боячись гріха зозуля хвалить півня, за те що хвалить він зозулю".
До речі, виявляючи деяку самостійність мислення я не зовсім згоден з осудними нотками Івана Андрійовича.
Людина повинна існувати в компліментарної середовищі!
Залишити відповідь