Так, колись сталося таке і в моєму житті - настав повноліття. Я б не сказала, що подія це було дуже очікувано мною або що я була у великому нетерпінні. Здійснилося повноліття, але в моєму житті не змінилося зовсім нічого. Ось так буває.
Взагалі, я не справляла (мені не справляли старші) свої дні народження ні в дитинстві золотом, ні в юності, а тому і повноліття пройшло не особливо помітно. Я тоді вчилася на істфаку - пізня осінь, вогкий вітер, підготовка до занять, бажання просто відпочити від напруженої навчання. Напевно, комусь це здасться нудним, адже багато хто любить відзначати свої особисті свята і ювілеї, тим більше найперші і дуже важливі для себе.
Та на мою думку, що наступ повноліття не може когось поставити на роздоріжжі або перед вибором чогось. Адже життя йде своєю чергою, що змінить в ній один день, будь він святковий або буденний? Так, у мене були цілі і серйозні устремління в житті в той час. Але ось саме день повноліття пройшов буденно і непомітно як для мене, так і для мого оточення
Залишити відповідь