Як вийти з дому з дітьми і не втратити самовладання?

Випробування на міцність.

Дуже непроста ситуація, але ж, як відомо: діти відчувають батьківське невдоволення і розгубленість, а тому і давай вас "відчувати" з двох боків.

По перше. Якщо ви кудись збираєтеся, краще починати це робити з запасом часу на півгодини, щоб не поспішати так нестримно. Адже найбільше вас турбує небажання кудись запізнитися.

Я свій годинник перевела на 10 хвилин вперед і живу саме за своїм часом. Нікуди не спізнююся, але вранці, збираючись в садок (дочка у мене маленька), все одно постійно підганяю свою дочку, але ж просто треба зрозуміти - діти не мають часу, вони ще не спостерігають за ним, їм це ні до чого. А тому спробуємо в хвилини роздратування ось що: психологи пропонують один дуже дієвий метод: на одну-дві хвилини уявити собі, що дитина, яку ви одягаєте, а він виривається, не ваш. Ось такий абстрактний дитинка, якого ми об'єктивно одягаємо.

Що це дає? Особисті спостереження мої такі, ми дуже строго відносимося часом до власних дітей, а ті ж самі промахи чужих дітей нами сприймаються нормально.

Нас не дратує чужа повільність, але чомусь своїх дітей ми готові дуже часто критикувати за щонайменшу помилку.

Прийом може бути не дуже зрозумілий, тоді уявіть себе на робочому місці. Як часто начальник вимагає від вас неможливо швидкого реагування, ви не справляєтеся з роботою завжди під час, ви ж не завжди навіть встигаєте на роботу. Але чому ви на себе не зліться в цей момент, а на дітей розсерджені через дрібницю ?!

А ось ще вам ситуація. Діти зібрані, а ви ще копаєтеся. Уявіть, якщо вони терплять, терплять, а потім раптом вам скажуть: "Мам, скільки можна ?!", Впевнена, що вам це не сподобається, адже ви прокладає свої збори важливими для вас, а тут вам роблять діти зауваження.

Одним словом кожен раз в ситуації роздратування (в будь-якій ситуації роздратування) варто уявити себе на місці подразника (адже ми не ідеальні).