Мозок без розуму і совісті. Хіба це реально?

Мозок - це фізичний орган. Сам по собі він просто матерія. Розум (пом) - це не мозок. І совість - чи не мозок. Вони не існують без мозку (або, у всякому разі, у нас немає прикладів їх існування без мозку), але це не означає, що вони лежать десь там, всередині мозку. Всередині у нього тільки нейронні мережі та електрохімічні імпульси. У наші дні прийнято вважати, що розум - це наслідок роботи мозку. А якщо так, то неминуче мозок - у всякому разі людський і живий - створює такий-сякий, але розум. Ну а совість - це вже зовсім інша властивість психіки, і мабуть, з'являється в наслідок виховання. Людина може бути зовсім безсовісним, але розум у нього все-таки буде, хоч як крути.

Велике число депутатів в різних країнах світу з подібним, здавалося б, надприродним явищем, живі й здорові донині. Якими шляхами вони дорвалися до влади однозначно відповісти складно, але в основному грають роль матеріальні засоби, які в більшості випадків нажиті не зовсім порядними методами. Думаю, щоб обдурити більш довірливого людини багато розуму не потрібно, тим більше про совість також не варто згадувати.

Почитайте питання, почитайте відповіді, прослідкуйте реакцію і модераторів, в тому числі і зрозумієте, що це цілком можливо. До речі, ця відповідь напевно видалять, так що робіть правильні висновки. Мозком потрібно ще навчитися володіти. А совість - поняття абстрактне, ефемерне і в основному відноситься до такого процесу як самокритика, а з цим завжди було погано.

Тільки я б не відносила поняття совість до мозку. Совість - це більше душевне якість. Я б не сказала, що є абсолютні дурні без совісті. Адже навіть у божевільного може бути і розум і совість. А є люди розумні, але їм вигідніше відключити і свій розум, і свою совість якщо це їм вигідно. Ось це вже недобре.