На фотографії, які представлені у Вашому питанні, неможливо дивитися без сліз. Сиджу і плачу. Від чого?! - Задаю я собі питання. Від подяки тим людям, які ризикуючи своїм життям здійснюють благородні вчинки. Хочеться вигукнути: "Які ж ви молодці, хлопці, що залишаєтеся людьми в будь-якій ситуації, навіть в смертельно небезпечною. Низький уклін вам за це !!!"
Чи змогла я так вчинити ?! Важко відповісти. Але якби на моєму шляху зустрівся маленька дитина без супроводу старших, то точно б не пройшла повз. Для мене діти, втім, як і люди похилого віку - це свято. Вони беззахисні, їх легко образити. Їх часом нікому захистити.
Але часом і вони, не замислюючись, кидаються на допомогу.
Знайшла приклад такої людини - шестирічного хлопчика Міші Давискиба, який врятував життя чотирирічного малюка в Криму (див. Це тут). Браво, Михайлику! Ти справжній герой.
Ось ще один приклад. Співробітник поліції Володимир Косинський врятував потопаючого дитини. Як добре, що обійшлося без жертв, а могло бути інакше.
І таких прикладів можна навести дуже багато.
Здорово, що не перевелися ще на світі люди, які не байдужі до долі інших людей: людяні, які вміють не тільки співчувати, а й допомагати у важких ситуаціях. Спасибі їм. Спасибі їх батькам за таких жалісливих, душевних і гідних громадян землі. Відповідь ствердна:
Залишити відповідь