Що, на вашу думку, більш запам’ятовує наша пам’ять дитячі радості або образи?

Насправді, людині властиво згадувати тільки хороше. Виняток становлять лише ті негативні моменти, які реально вплинули на психічне і моральне стан в минулому.

Мені в дитинстві діставалося від вчительки музики, частенько отримувала по руках за помилки. Зараз я це згадую без негативних емоцій, просто вона не могла винести фальш при грі, а інший педагог в подібній ситуації називала нас, своїх учнів, діточки і золотце, і це означало, що вона нас придушити готова, до того ми її довели. Але все одно у мене самі добрі спогади про дитинство, стільки всього ннтересного було!

Звичайно наша пам'ять запам'ятовує в основному тільки хороше. Погане з часом стирається з пам'яті. А якщо і залишається, то щось зовсім погане. Те, що справило на нас в дитинстві нічим незабутнє враження.

Образ з дитячої пори зовсім не пам'ятаю, немов їх і не було. Але ж, напевно ж, були. Напевно, склероз, а може небажання пам'ятати погане.

Я пам'ятаю незаслужені образи з дитинства і тепер намагаюся не робити те ж саме по відношенню до своєї дочки. Мені в дитинстві мама не дозволяла ні на кого скаржитися, а я постараюся максимально оберігати свою дитину від чужих образ. Погано, що хороше забувається швидше.

Коли згадую дитинство, відразу спливають у пам'яті погані моменти. Не знаю чому, чи то їх було більше, ніж хороших. Може погані міцніше осідають в пам'яті.

Я думаю, що у здорових дітей запам'ятовується тільки хороше, все погане з часом забувається)))))

Деякі образи назавжди залишаються в пам'яті й як не старайся ти не зможеш їх забути.