Розповім про особистий досвід. У моєму першому шлюбі кермував чоловік. Вирішував все, що тільки можна. Я вважала себе зобов'язаною і якийсь марною. А в другому шлюбі головна все-таки я. Саме я генератор якихось ідей, фінансовий директор, проблеморешатель. Мій чоловік заробляє гроші, а я направляю їх в потрібне русло. І хочу сказати, що варіант "матріархату" мене влаштовує найбільше. Нехай я не відчуваю себе маленькою і тендітною дівчинкою, зате я потрібна і без мене нікуди.
Мені здається у нас в родині матріархат, але іноді так хочеться і патріархату хоч іноді)))) Дуже важко для жінки звалювати на себе всі думки з приводу благопалучія сім'ї.
Патріархат ближче, але схильний до рівності і взаєморозумінню з обох сторін.
Мені ближче патріархат, у мене владна і важка за характером мама і все дитинство лаючись я зрозумів що не вмію підкоряться. Хоча у відносинах з дівчатами мені здавалося що я за рівноправність і навіть більше поступаюся, проте вони говорили мені що я не йду на компроміс, придушую, і дуже владний.
Я взагалі то не схильний до сімейного життя, мені комфортно одному, я самодостатній, але в плані сексу варіанти звичайно шукаю.
Мені ближче прихований матріархат, коли начебто в сім'ї патріархат, але реально матріархат рулить 🙂
Не сприймаю, коли чоловіки всім заправляють, все ж дружина - шия, тому куди вона поверне, туди голова і дивиться. Ну і демократія, звичайно, в якійсь мірі теж має бути присутня.
Демократія.
Але в нашій родині так історично склалося, що патріархату більше. Колись я сама віддала кермо влади, не хотілося все на себе звалювати. А тепер і хочеться іноді влада застосувати, та не віддають її назад).
Матріархат, матріархат, і ще раз матріархат !!!
Залишити відповідь