ВОНИ не люблять нас.
Це найкоротший і правильну відповідь. Можна скільки завгодно просторікувати про сучасний виток напруженості, про агресивність російських, про толерантність європейців, про нещасних українців і голодних африканців. Все це просто балаканина.
Ми - чужі. І варимося в своєму казанку. Запах нашого варива не до душі західним рафіналам. Але цього не змінити. Тому тисячі років ми і не влаштовуємо багатьох. Нам радять змінитися і "дивитись в майбутнє". Але саме це "майбутнє" малюють без нашої участі.
МИ не цікаві ІМ.
Європу завжди цікавили лише наші надра. Іноді - землі. Але ніколи - люди. Ось ми і не розуміємо - навіщо нам їхня любов? А коли в пориві пристрасті Європа приходить карати неслухняну Росію, останньої доводиться злазити з печі і топати з дубиною вже в Європу. На деякий час це допомагає.
І ось знову МИ поводимося погано. ІМ так здається.
Але нині марширувати на Схід - дурнів не знайдеться. Пам'ятають. Не забувають. Правда, Європу постійно під лікоть штовхають заокеанські "партнери", Типу - НЕ бійсь, я тута ... Але це цілком зрозуміло. На вулицях американських міст ніколи не пахло російської кирзою. А ось європейські мостові цей запах добре пам'ятають.
Який і заважає ІМ покращувати відносини.
Скоріше не ЩО а ХТО. Так званий Євросоюз звичайна шістка на підхваті у заокеанських господарів. Наказали через калюжі - вводите санкції навіть собі в збиток і вводять. Поляки давляться яблуками, прибалти шпротами. І пискнути не сміють. Як тільки господар змінить думку, відразу Росія стане кращим другом. А поки за новою методичке Росія ворог.
Цьому заважає сама Росія. Хоч сумно. Точніше, російська влада.
Хлопці ... подобається нам це чи ні, але "приєднання Криму" з точки зору всіх - абсолютно всіх - європейських країн, і не тільки європейських, було порушенням міжнародних норм. Переконати їх у цьому не вдасться (аргументація слабенька). А вони такого сильно не люблять.
Залишити відповідь